Життя відміряло нам мірку,
В черговий раз – нові акценти,
Солодку краплю? Сумно-гірку
І та дається під проценти.
Земля здригається від болю,
Ще й магма війн на груди впала,
Ми знов йдемо по міннім полю,
А воля – волі не пізнала.
І знов шекспірівське: чи бути?
Дилема знов: куди іти?
Усі криваві атрибути
За нами спалюють мости.
Ще дике плем’я править світом,
Вершки збирає на біді,
В конфлікті з Божим заповітом,
А справа зріє у суді.
Вивчає Бог усі деталі,
Він світ створив для всіх людей,
Його привласнили зухвалі,
НАШ СВІТ – собі за привілей.
Не за горами Божа кара,
Вже чує світ цей гнівний глас,
Минає все... і ця примара...
Вже кроки чутно... Іде Cпас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710516
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.01.2017
автор: Шостацька Людмила