За посади ідуть бої, –
буде ж більше для себе блату.
Щоби мати шалені паї –
вперто йде боротьба за владу.
Всяко прагнуть круті специ
нарубати собі «капусти».
А того, кого втямлюють «Цить!» –
до коритець своїх не пустять.
Кому що… А мені завжди
над усе наймиліша – воля.
Правда, де не ходи, не сиди, –
тисне фактор чужого поля.
Та ніколи собі й ніде
не шукаю в цім світі раю.
Знаю, суд неодмінно гряде,
тож під дудку чужу не граю.
За корита ідуть бої…
Ми ж ні в чому, мовляв, не винні.
Всі ми буцімто – люди свої.
Та не всі ми, звиняйте, свині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710509
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.01.2017
автор: Олександр ПЕЧОРА