Нічним метеликом ти прилітай до хати.
Сідай на рушники,що вишила тобі.
Ми так багато маєм розказати як жили ці роки.
І чи змогли б іще хоч раз зустрітися з тобою?
Бо такі різні ми на ці землі.
Нічний метелик ти.А я роса,
що падаю на трави і на квіти.
З яких нектар ти п"єш пахучий і густий.
Де ранок зможемо з тобою ми зустріти.
А потім піднімуся я до сонця.
Та не загину.Знову упаду
у той квітник де з вечора журився.
Ти сумував за краплями дощу.
Нічний метелику,ти прилітай до мене.
Кружляй над квітами.Нектар солодкий пий.
Росою умивай своє обличчя.
Під ранок засинай.Солодких снів.
Твій вік короткий.Тиждень або день.
Мій вік недовгий-висиха роса.
У іншому житті ти інший і я інша.
Ми не зустрінемось.Бо доля вже така.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710390
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2017
автор: zhmerinchanka