Скінчився день. Росою вмився вечір.
Укрилась нічка зоряним крилом.
Усівся місяць дубові на плечі,
А той стеріг із півночі село.
Замовкли скрипки цвіркунів у лузі,
Чекають ранку сонні комарі,
Села не видно в темнім виднокрузі,
Хоч світло місяць сипав угорі.
Прослала нічка вишиту доріжку –
Чумацьким шляхом Бог її назвав, –
А місяць опустив у воду ріжки
І ними спраглу душу напував.
О нічко, зореока чарівнице, ,
Твої принади – дивна таїна,
Це ти прядеш із марева спідницю,
У котру річка ранком порина.
3.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710361
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.01.2017
автор: Ганна Верес