Зітхнула осінь, скинула с плеч багряне покривало,
та й сонечко тепер не встає рано.
Дощику частий гість непроханий,
та й душа моя, як той птах сполоханий,
боюся холодних осінніх дощів.
Господу помолімося за щедрі осінні дари,
хлібу поклонімося на своєму життєвому Путі.
Природу шануймо, як наречену,
бо вона щастя Вітчизні несе.
Відчуження мови рідної бійтеся,
не цурайтеся пращурів своїх,
їх соромитися – великий гріх,
молімося за них.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710314
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.01.2017
автор: Svitlana_Belyakova