Скоро Різдво. Найдовші тепер ночі.
Вони завжди казкові і пророчі,
Наснилися в одну з ночей мені,
Біля дороги мальви чарівні.
Вони зібрались дружньо у рядочок,
Вдягнули купу вишитих сорочок.
Одні великі, інші ще малі,
Чомусь вони зростали в пилові…
Я зупинивсь і попросив дощу,
Бо цього у житті не допущу.
І дощ пройшов, бо я просив у Бога,
Пилюка зникла, в свіжості дорога.
І квіти помінялися в лиці,
Світилися, неначе промінці.
І посміхнулись квіточки мені,
Такі красиві, ніжні, чарівні.
Вклонялися великі і малі,
Красуні Української землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710300
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.01.2017
автор: Віталій Назарук