Ніхто не заперечить, що життя прекрасне,
Коли війни немає, в небі сонце світить ясне...
На жаль, сьогодні смуток, сльози горя всюди –
Невже ти, Господи, не бачиш, як страждають люди?
Життя щодня руйнують і свої й чужинці,
Залишили старих людей з бідою наодинці.
Не можу більше, як раніш, життю радіти,
Коли страждають і батьки, і безневинні діти…
Я знову подумки лечу у Храм небесний,
Молюся Богу, щоб життя спокійне знов воскресло,
Щоб ми могли радіти сонцю на світанні,
І кожен новий день був радісним і не останнім…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710156
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.01.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО