Мам…

Знову  дуже  пече…
Мам,  подуй  на  поранене  серце…
Нащо  йоду  на  бинт?
Я  не  хочу  лишати  слідів.  
Зарікалася,  знаю…
А  можна  горілки,  щоб  з  перцем?
Анестетик  душі.
Тільки  руки  холодні  й  бліді…

Знову  пальці  в  кулак.
Мам,  а  можна  гречаного  меду?
Як  в  дитинстві  давно  –  
Темний  солод  лизати  із  сот…
Можна  просто  в  куток,
У  намет  зі  старого  картатого  пледа?
Щоб  ніхто  не  шукав
Років  десь  із  п’ятcот    чи  шістсот.  

Знову  просто  болить…
Мам,  скажи,  ну  коли  перестане?
Ти  ж  бо  знаєш  усе,
Навіть  те,  чим  не  відає  Бог.
Де  беруться  оті,
Що  серця  розбивають  коханим?
Мам,  а  правда
Ми  можем  залишитись  просто  удвох?

Знову  просто  болить…
Мам,  а  правда  ти  будеш  жаліти?
Цілувати  зап’ястя  
І  гладити  довгу  косу.
Як  вціліє  душа
І  у  мене  народяться  діти,
Я  любов  їм,  
Як  ти,  у  долонях  своїх  донесу.









 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2017
автор: Liliya Al*******