Я окунаюсь в море, море знання та правди.
Я пірнаю у море. В глибини твого безпорядку.
Істина буде завжди.
Такі вже правила світопорядку.
Нас оточують боги.
А може, це напівлюди.
Вони на шляху перемоги.
Вони не потерплять Іуди.
Нам подарували крила.
Крила ми обрізаєм.
При бурі свої вітрила
У море ми викидаєм.
Кат буде посміхатися,
Коли кров по плечі стікатиме.
Люди будуть насміхатися.
Душа у пеклі блукатиме.
Ти бачиш в морі- море.
Я ж бачу глибину.
Для тебе земля- то гори.
Для мене це суть. Я помру
Якщо втрачу сенс свого серця,
Якщо я горе знайду.
Якщо не відчую митця,
У мирі я не помру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709978
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.01.2017
автор: Катерина Завадська