Роздмухав сатана такий вогонь,
Що виривався просто із каміна.
Тепло ловив я жменями долонь,
А в хаті тихо кицька муркотіла.
Вогонь потиху тріскав, то мовчав,
То іскри виганяв в старечий комин.
А інколи бісився і кричав,
Наводив страх, а може лише спомин…
Зима місила тісто на дворі,
Із білої муки, ґатунку «екстра»,
Лише чорніли зверху димарі,
А сатана диригував оркестром.
Спинилась хуртовина на дворі,
Стухав вогонь, нечистий в сон збирався,
Злітались до порогу снігурі,
Лиш сонна киця ніжно посміхалась.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709936
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2017
автор: Віталій Назарук