О, та безмовна мить безсоння,
У котрій знов на самоті,
Дощем біжить по підвіконню,
Мов грім, відлунням б’є в мені.
Її краплини, ніби лезо,
А чи плетіння спориша
Вп’ялися п’яно, не тверезо,
Що аж болить терпка душа.
Заснути хочу я, заснути,
Мов дим, розвіяти туман,
І дихання грудей забути…
А може то усе обман.
Безсоння ніч, як сни лукаві,
Все випивають мою кров.
Лікують лише ковтки кави
Й нагадують, що є любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709828
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2017
автор: Східний