Люди добрі, що це відбувається?
Час іде, реформи, - як бур’ян,
Тільки балачками заміняються,
Безладом засмічуючи лан.
Четверть віку в України вкрадено,
Четверть віку в нікуди йдемо.
А життя людське коротке дано нам:
Більшістю жебрацьки живемо.
Люд тікає від примари бідності
За кордони - заробить на хліб.
І втрачає віковічні цінності
У болотах цінностей чужих.
Закордонні мнучи асигнації,
Терплячи війну від злих заброд,
Тяжко стогне українська нація,
В муках виживає наш народ.
Знову давлять цінами космічними,
Знов жахає прийдешня зима…
Ми пішли за мріями міфічними,
За якими майбуття нема…
Шлях Європи… лицемірство лисяче.
Ніж у спину кожну мить чекай…
Ми ж, панове, ще істоти мислячі,
Чом, як птиці, залишаєм край?!
На батьків чому дітей кидаємо
Та згинаєм шиї під ярмо?
Чом своїх кліщів не виганяємо,
Щоб цією гаддю й не несло?!
Розвелось – кишіє кровопивцями:
Набивають статки на крові…
Чом свою дорогу не промислимо?
Може, мало клепок в голові?
Отакі – іще сьорбнемо горенька,
Безхребетних доленька гірка…
Доки не найдем Пилипа Орлика
І нового Гетьмана Сірка!
29.09.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709779
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.01.2017
автор: dovgiy