Втомилась без тебе. Ти чуєш? Втомилась...
Все рідше буває піднесеним настрій...
Хоч жити без тебе... зуміла... навчилась,
Любов, в моїм серці, до тебе не згасла...
Повіриш чи ні, відчуваю гостріше
Відсутність твою!.. І, мов квіточка, в"яну...
Здається, люблю тебе більше, сильніше!..
Свідомо і зріло!.. Безмежно, коханий...
Хоч знаю, що вже нам слова не потрібні,
Бажаю почути... бажаю сказати,
Що є ти, для мене - важливий... і рідний!..
Хвилинами, навіть, рідніший, чим мати...
Не зміг би тебе замінити хтось інший!
Не зміг би! Та й іншого вже не захочу!
Для тебе складає душа моя вірші...
Та й досить говорять про це мої очі...
...Напевне на Сході я вже забарилась
Й шкода витрачати безцінні хвилини...
Існую без тебе... Та я не змирилась,
Із тим, що в розлуках життя наше плине...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709764
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.01.2017
автор: Елена Марс