Річка дзвенить льодяником солодким,
Село в снігу, вкрив іній явори.
Зориться ніч і плаче день короткий,
Лише дими мандрують догори.
Летять вони в високі сірі хмари,
Що кидають сніжинки до землі.
Самі ж біжать, немов чиїсь отари,
Із Місяцем пастушим на чолі.
Мороз бере до танцю хуртовину
І па таке виписує в дворі,
Мов розправляє скручену́ пружину
І гонить сніг на стомленій землі.
Біліє хата й вишня біля неї,
Вона в снігу, неначе у цвіту.
А хуртовина лине над землею,
Таку я, зиму-матінку, люблю!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709732
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.01.2017
автор: Віталій Назарук