Дощ

У  забутому  домі  всі  забуті  слова
Знов  відлунюють  втому  і  печаль  ожива
Серед  тихих  примарень,  невідчутних  зітхань,
Безліч  зморених  вражень  у  твоїх  поривань…

У  зболілому  серці
Вічний  біль  –  сама  кров,
Нащо  мрії  нам  стерто
І  вогонь  захолов?

На  поколотих  пальцях
Рани  більше  печуть,
Ми  були  у  бувальцях,
Визираючи  путь…

Дощ  змиває  нам  сльози,
Марно  тратить  зусилля,
Довго  душі  блукають
Серед  мокрого  зілля…

Прірва  дихає  вітром,
Що  все  кличе  до  себе,
Ця  порожня  палітра
Нам  нагадує  небо…

Враз  поважчали  крила,
Коли  ти  вже  стрибнув,
Не  жалкуй  про  безсилля,
А  вважай,  що  заснув…

01.01.2017

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709728
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.01.2017
автор: Lee Olherson