Ми стали старші ще на рік
І сивина покрила скроні,
Не завжди ми ведемо лік
Рокам, що скачуть, наче коні.
Почав ходу незнаний рік,
Почав без снігу, по болоті,
Іде війна, подівся сміх,
Чекають знову нас «двохсоті».
Земля ридає, ллється кров,
Немає снігу, сиплять «гради»,
Молюся Богу знов і знов,
Щоб припинили бойню гади.
Не милий людям Новий рік,
Коли сини сидять в окопах.
Тоді щасливий чоловік,
Як мирне небо – є робота.
Коли родина за столом,
Коли Різдво приходить в хату.
Як пахне миром і теплом,
І є кому сказати: - «Тату!».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709588
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.01.2017
автор: Віталій Назарук