Падає сніг.Падає сніг.Падає сніг.
До Нового року залишилися лічені години.Яким він буде для нас?Чи здійсняться хоча б маленькі мрії і чи стане спокійніше в душах?Звідки чекати на щастя і які ще попереду шляхи на нас чекають?
Життя плине своїм усталеним ритмом.Що таке життя?То боротьба зі стихіями землі.То збунтованість проти перешкод і помилок.То війна із хаосом.Боротьба за місце під сонцем.Ми живемо життям неспокійно і мінливо або скніємо,немов умираючі.Ми живемо довго й тяжко і хочемо жити,хапаємось за життя,мов потопельники,і все одно втрачаємо його.Наш вік скороминущий і барвистий і так вже судилося,що лиха в нім більше,аніж добра і правди.Якою великою ціною дістається щастя!Які великі жертви в ім'я праведності та самоствердження.Тернистий шлях до зірок.Кожному дано пройти цю путь.
Тільки не кожен долає її.
Падає сніг.На принишклу землю,на чорні дерева,на наші серця.Сніг м'який
і лапатий.Він стелеться білою паволокою,надаючи ще більшої чорноти далекому обрію і парканам.Сніг розтає на долонях і перетворюється на холодні прозорі сльози.Сльзи розвихреного неба.
Падає сніг.Падає сніг.Падає сніг.На птаство,сплячі трави і завмерлі ріки.На
наші сни,наші злочини,наші муки.Ми впадемо колись невинно білими снігами на могутні плечі землі.І воскреснемо у снігах.Для вічності.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709554
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2016
автор: Вікторія Коваленкао