Я утоплюся у твої очах.
В них якесь дивне дивне просвітління.
Не розуміючи, що діється в речах,
Що називали просто тихим вмінням .
Сон навкруги чи це така реальність?
І трішки страх в душі, але слова
Підтримують розумну толерантність
І хочуть втримати її щодня.
Усе навкруги якось завмирає,
Плин часу зупиняється на мить,
Ріка незрозумілості бажає
Чогось , до чого серце вже летить.
Де хмари, де зірки, де таємниче,
Там ми удвох в цю швидкоплинну мить.
Хай кажуть:"Почуття оце не вічне"
Та так не заборонять вічно жить.
Юлія Оліяр©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709437
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2016
автор: Юлія Оліяр