Іде війна, а в нас горять ялинки,
Шампанське п’ють, смакують олів’є.
А там, на сході майже без упину,
Рашистська нечесть по окопах б’є.
У сірій полосі розбиті хати,
Ні вікон, ні дверей, а ні вогню,
Як мають бідні люди виживати,
Я в цьому обі сторони виню.
Лише не звинувачую солдата,
Що став біблійським воїном – борцем,
Що не біжить, лишивши автомата,
Спиняє свого ворога свинцем.
Донецькі люди, вам мої вітання,
Не в того ви стріляєте тепер.
Щоб зупинити горе і страждання,
Щоб ворог вас з лиця землі не стер…
Подумайте! У нас одна країна
І іншої не буде у віках…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709415
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.12.2016
автор: Віталій Назарук