Коли падає сніг під ноги
І зима замітає дороги,
І хурделиця вовком виє,
Чиєсь серце згорьоване ниє.
Без тепла воно хоче зігрітись,
І без сонця любові напитись,
І в обіймах закоханих бути...
Тільки як йому зараз збагнути,
Що вже холод зима принесла,
І давно вже посушені весла,
І пропала остання надія,
Що її бідне серце леліє?..
Знову вигляне тихо з кімнати,
Щоб зв'язо́к ще зі світом мати,
Щоб не втратити часом долю,
Бо у ньому багато болю.
Бо, коли любов замерзає,
Коли пісню душа не співає,
Коли падає снігом холодним,
Почуття стає зовсім не модним.
Воно так, як пожовкле фото,
Як забута всіма робота,
Як поношений витертий одяг,
Як квиток на невчасний потяг,
Наче грім серед ясного неба...
Тільки зараз багато не треба:
Хоч кохання твого краплину,
Бо без нього вона загине,
Заніміє,замерзне,згасне
І зів'яне вона завчасно.
І ніхто вже не стопить кригу,
Не розкриє прочитану книгу,
Не торкнеться тих вуст чарівних...
Бо у світі немає рівних,
Хто так палко і ніжно любить
І чуттєво цілує в губи...
Коли прийде зима зі снігами,
Ти зігрій почуття вустами.
Збережи його в теплих долонях,
Хоч як буде мороз на скронях...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709337
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2016
автор: Оксана Лащик