Космічні вітри вже позносили явне й неявне
В червоних очицях квазарів біліє безплотний туман
Істоти Хранителі, створені в душах галактик
Віками чекають на фатум бездушних землян!
У їхніх руках із космічного пилу і світла
Із темних енергій, і сплетень фізичних полів
За ребрами з таїн і шкірою з страху прихований
Безжальний нестримний рокочущий болісний гнів!
Розкритись і згинути, згнити, годуючи землю
Розкинутись віхами в довгих тернистих степах
І злитись, зростись навіки із палаючим всесвітом
Вітрами розсіється кров, поплисти по морях...
Призначення своє знайдете ви у Потойбіччі
Коли у тандемах мовчатимуть ваші серця
Ви не симбіоз, ви отруйні брудні паразити!
Природа зрівняє помилку у тілі мерця!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709232
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2016
автор: 7orrow