Прикритий інеєм як пеленою білою,
Стоїть замислений на варті у століть,
Ніким не скорений і не розгаданий,
Милує око висотою верховіть.
Його ж бо воїни - дерева сивії,
Корінням глибоко у землю проросли,
Їх віти чорнії як руки сильнії,
Легеньким порухом півнеба обняли.
Краси хранителю, лісе засніжений,
Скажи, о , скільки ж чар сплітається в тобі?
Такий омріяний, такий оспіваний,
Предвічність часу ти ховаєш у собі.
Несеш послання нам старої мудрості,
Яке писали наші пращури й батьки:
Щоб жити в радості та ще й до старості,
Любити треба землю, на якій зросли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709145
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.12.2016
автор: Оксана Лазар