Закрита для всіх,
Непроникна стіна.
Ховає свій сміх
За лаштунки вона.
Терпить весь біль
І ходить сумна.
Насправді кисіль,
Прихований там.
Зовні, як джміль,
Непідвладна вітрам.
Тендітна всередині,
Як букет із троянд.
Лише пісні русалчині
Передають стан душі.
Наслідуєш тіні,
Читаєш до серця вірші.
Байдужою хочеш здаватися,
Та приймаєш усе до душі.
Тобі простіше сховатися,
В своєму тихенькому світі
І мріями годуватися.
Потрапивши в міцні сіті,
Почнеш із них вириватися,
Щоб біль не зазнати в житті.
Тобою почнуть годуватися.
Ще мить і ти в забутті,
Не в змозі сама вже відкритися.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709123
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2016
автор: Вадим Болдурат