Ось й сімнадцятий, нівроку,
У вікні із-під тишка...
Скаже що він із порогу?
Що вдарує із мішка?
Пам'ятаю, як в дитинстві
Ми чекали Новий Рік –
В між віконні, в блиску диві
Малював Мороз, як міг.
Дім в сніжинках, що кружляли,
А ялинка аж під дах.
Зросту мітки відміряли,
Як підріс наш юний птах.
І сімнадцять, й дев'ятнадцять –
Ще б побути в дітлахах,
Поганяти в лісі зайця,
А дивись вже й при сватах.
Мамо, Мамо – будь же з нами –
Очі лагідні твої...
А життя ж це берегами
Мчить в новітні вже краї...
Так роки у завірюсі
Покидають здавна нас.
Доля наша в вічнім русі
Еони літ і сотні рас...
29.12.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709118
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 29.12.2016
автор: Променистий менестрель