світ обмежує пустими рамками
і в квартирах стільки непотребу
мені б до світла!, поближче, грітися!
та у людях багато холоду
шукаю завжди у комусь небо
де б можна було літати вдосталь
та я забуваю дивитись в себе -
на мій незнаний небесний простір
і стало тепер набагато тихіше
читаю в собі багато нового
ця тиша як промінь, вогонь, ейфорія!
і я воскресаю вже вкотре і знову!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709068
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2016
автор: Nastya123