ходиш попідвіконню
напівсонний недосновида
напівмертвий недосамогубець
обіймаєш подушку безпеки
аби впавши
спокійно заснути
вкрившись нотами
власних розмірених кроків
та все ж
ти прив'язав до руки
місяць
як діти прив'язують кульки
щоб він не відлетів
залишивши на самоті
тебе
підвіконня
темряву
дивись
зірки вже повлягались спати
може і тобі пора
сни перед світанком пророчі
особливо четвергові
особливо добачені
дихай крізь їхню призму
і коли твій подих утворить веселку
причепи її собі на обличчя
нехай всі побачать
що ти ще
дихаєш
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708991
Рубрика: Верлібр
дата надходження 28.12.2016
автор: Оля Гаврилюк