Розцілую сніжинку на твоїм волоссі,
Запах тіла на повні груди вдихну...
Сорочку скину твою гамівну,
Щоб заревіти в чудні́м безголоссі.
Слухаю тишу в шепоті зимнім,
Замурований у рамки й кліше.
Це не кінець, любов буде ще:
Хай розгориться іскра озима!
Очі блакитні чи сірі, мов сутінь,
Краса чарівна, що створила ноктюрн.
Доторком ніжним всього кілька струн
І я вже не я, а хлопчик, по суті,
Малий халамидник-пустун...
28.12.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708985
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2016
автор: Олександр Подвишенний