Вгамуй мій біль…

Вгамуй  мій  біль,  розвій  мою  печаль,
Заговори  мою  безмежну  тугу...
Твої  вуста...  чому  вони  мовчать?..
Твоє  мовчання  гірше  ніж  наруга.

У  тиші  цій  відлуння  самоти,
І  сумніви,  і  докори  сумління
Змішались...    Недописані  листи
Перетворились  на  примарні    сновидіння.

Ранкова  кава  з  присмаком  журби
І  за  вікном  світанок  чорно-білий...
Ми  так  ховалися  з  тобою  від  юрби,  
Що  в  тій  юрбі  самі  себе  згубили.








фото  з  інтернету

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708916
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2016
автор: Алена Серебрякова