Вгамуй мій біль, розвій мою печаль,
Заговори мою безмежну тугу...
Твої вуста... чому вони мовчать?..
Твоє мовчання гірше ніж наруга.
У тиші цій відлуння самоти,
І сумніви, і докори сумління
Змішались... Недописані листи
Перетворились на примарні сновидіння.
Ранкова кава з присмаком журби
І за вікном світанок чорно-білий...
Ми так ховалися з тобою від юрби,
Що в тій юрбі самі себе згубили.
фото з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708916
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2016
автор: Алена Серебрякова