Сьогодні вівторок,буденний робочий день.До Нового року залишилося чотири дні.Погода видалась посередня:то дощ ,то сніг.Хоча ,як в пісні "У природи нема поганої погоди"..Із пісні ж слів не викинеш.
Кожна родина,мабуть,готується до новоріччя.У кожного- своє: хтось випрасовує всю білизну,чистить килими,хтось скуповує супермаркет,хтось уже почав готувати страви ,квасити капусту,варити холодці,хтось в молитві схилився і згадує всі свої гріхи минулого року і просить прощіння у Всевишнього,таке інше.Моя ж душа потребує свята завжди!Вирішила піти на відкриття ялинки на старій площі ( у нашому маленькому містечку їх дві), потішитися очікуваним передноворічним концертом і порадіти хоча б за дітей! Думала,що прийде на свято значно більше люду.Було лише чоловік зо тридцять.І ті ,стояли сірі і сумні настільки,що навіть дитячі ігри з Дідом Морозом їх не пройняли.Мене уже ця ситуація не вразила,бо я,звісно,розумію,чому така картинка.Ми з подругою голосно плескали в долоні виступаючим.І це робили тільки ми. Ми вдвох кричали найгучніше "Браво!" і підспівували та підтанцьовували ансамблю дівчат.Та голос з юрби сказав :"Вони,мабуть,під градусом...".Дорослі навіть не плескали своїм дітям.Вони просто дивилися.
Дуже гарно співала Валентина Гуща,Зінаїда Панічек та вокальний ансамбль БК "Любавичи".Виступаючі були одягнені в красиві костюми,співали різдвяних та новорічних пісень :"Хай нещастя загубиться,мрії всі збудуться","Добрий вечір,щедрий вечір" і т.д.Перед нами красувалась красуня-ялинка.Дід Мороз і Снігурка роздавали дітям подарунки.Та як не старалися ми хоч якось підняти настрій собі і оточуючим та у нас нічого не вийшло.Ото ж-бо й воно!Зовнішня мотивація- короткомиттєва і малодієва!Вона може продовжуватися щонайбільше -дві-три доби і все,потім іде спад.Змотивувати людину по-справжньому може лише внутрішня мотивація.Як же розбити цю сіру глибу ,яка "прибила" люд до такого ступеню,що вони не вміють ,забули вже,що це таке-радіти, посміхатися,плескати в долоні??
Сумно мені стало .Сумно.Юрба перемогла нас сьогодні.Ми з подругою вдвох для них були як інопланетяни.Та й ми,видавали,що все гаразд у нас ,а самі про це просто не думали.Забули на мить ,що коїться на Україні,забули про проблеми в родинах,забули,що живемо з копійки,забули,що комунальні платежі душать за шию,забули...,намагалися це забути.Хотіли порадіти,хоч за дітей...
Плаче моя Україна,душевні сльози видно на обличчі у всіх перехожих...Сум,сірість,безвихідь...Та за темною стрічкою буде біла, ви ж всі знаєте про це!Обов'язково буде!Потрібно лише трішечки почекати!
"Поборемо все,що із темряви вийшло!Бо ми одна сильна й велика сім'я!!"
Все буде добре!Буде!Буде!Я узнавала!
28.12.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708886
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 28.12.2016
автор: Валентина Мала