[i][b]Бабулечко, прости рідненька.
За мій не досвід – каяття.
Тебе згадаю, й знов маленька,
Шкода, немає вороття…
Прости, що вилетіла птахом,
З твого родинного гнізда.
Тепер бабуся й я за фахом,
Відчула біль я твій сама…
Прости, прошу, за неувагу,
Пірнула в вирій я Життя…
Та відчувала втім тривогу,
Аж ось, настало каяття…
Адже тепер моя онука,
Крок свій здійснила у Життя.
Коли у двері знов постука?
Чекатиму… Таке буття…[color="#ff0000"][/color]
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708773
Рубрика: Присвячення
дата надходження 27.12.2016
автор: ВАЛЕНТИНАV