Засоловів сніжком зимовий ранок
і морозцем підтягує світанок.
Над річкою пливе густий серпанок,
відкрию двері і ступлю на ганок.
Не видко горобців, ще сплять синиці,
не чути голосів другої птиці.
Лиш піднялися спозаранку, на зорі,
і глодом ласують яскраві снігурі.
Кінця черговий добігає рік…
Яким він буде двадцять перший вік?
Ніхто цього не зна і я не знаю,
але непросто буде… Так гадаю.
27.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116122704584
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708772
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.12.2016
автор: Олександр Мачула