Йде хлопець з парубкування десь за північ. Ніч темна, хоч в око стрель. Спускається у видолинок , де в тину давно стоїть груша - дичка.Периферичним зором зліва в людському дворі на рівні очей помічає прямокутник білий як молоко розміром близько 30 на 60 см.Прямокутник переміщується разом з рухом хлопця .Хлопець прискорив ходу, а далі побіг ( здрейфив трохи). За якийсь час ,отямився - зупинився присоромивши себе ( парубок же ). Прямокутник зупинився теж. Парубок постояв та й повернув назад, щоб зайти до людей у двір для вияснення незрозумілого. Прямокутник теж став повертатись назад. Хлопець зайшов у хвіртку і попрямував двором до місця, де на той час , зупинився прямокутник. Підійшов у притул і побачив, що прямокутник - частина поліетиленового мішка, що звисає над входом у погріб, розміром баченим в русі. Ото сміху було.
Та... доходячи до свого двору, хлопець пригадав, що мішок був на погребі прозорий ( не білий ), що коли він прискорював ходу і біг, мішок не лишався позаду, а переміщувався на рівні з ним. А потОму повертався на місце, де висів. А ще пригадав, як колись дід Степан розповідав, що біля згаданої груші, в місці, де хлопця обмарило ( ? ) він , повертаючись з парубкування тричі провіз туди - сюди те , що вискочило йому на плечі. Скинути з себе його, будучи жилавим, він не зміг. Хлопець, було йому тоді років 12, діду тоді нічого не сказав, вислухав і не повірив, тим більше , що дід ( тоді парубок ) тієї ночі повертався, як він сказав , не п"яний, але напідпитку.
Хлопець, як завжди, був тверезий;постояв перед своєю хвірткою, подумав ( що тут скажеш...) та й пішов у двір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708765
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2016
автор: Шпаківський Петро