Я вже давно пробачила й забула,
назавжди зникли міражі буремних днів,
солодкі спогади й гірке минуле
тепер тривожать душу тільки уві сні…
При світлі дня ні разу не згадаю,
бо заклопотана завжди біжу кудись,
коли вночі самотність обіймає,
пригадую все те, що тішило колись…
Як затишно було в міцних обіймах,
не розрізняли ніч і день, а почуття
буяли у душі, і чудодійна,
заквітчана весна вела у забуття…
Закоханість - насправді швидкоплинна,
зникає пристрасть полум’яна, як міраж,
не кожен може бігти без упину -
на перешкоді побутовий антураж…
* МІРАЖ (у переносному значенні) -
те, що не відповідає дійсності; те,
що уявляється, здається; привид.
** АНТУРА́Ж - навколишні умови,
обстановка; середовище.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708734
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2016
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО