А стомлена стрілка годинника тисне педаль
у просторі часу, мені відчиняючи двері
у завтрашній день, що холодний, крихкий, мов кришталь,
де зимно лягатимуть вірші мої на папері.
А друзів старих затіняє сліди заметіль,
нових ― ледь окреслену щирість, як сонце навколо...
Моє усвідомлення, що є горіння і тлінь,
загострює тишу для пісні зимової, соло.
І саме цей грудень з його чередою проблем,
із невідчуттям, що казкові свята на порозі,
лікує серця небайдужі магічним вогнем,
аби ті щодалі зігріли б когось на морозі.
І хай побивається містом нічним сніговій,
годинник минуле вицокує в нашій квартирі...
тримаю за руку тебе на життєвій кривій,
аби якнайдовше тобі не летіти у вирій.
грудень 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708716
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2016
автор: Надія Позняк