ЛИС І МІСЯЦЬ. Маленька поема-діалог

Поема  створена  в  співавторстві  з  поетесою  Надією  Капінос

Мов  темна  безодня  замерзлі  діброви...
І  Місяць  у  небі  фатально  завис...
І  промінь  загляне  навряд  світанковий
У  нору...  Старий  помираючий  Лис,

Думками  спливаючи,  Місяцю  скаже
Про  час  той  далекий,  коли  лисеням
Тулився  до  мами...  Змужнілий,  уважно
Чекав,  готувався  до  дивного  дня

Коли,  сонцесяйно-вогненна  цариця,
Мов  осені  барви,  до  нього  прийшла
Шукаючи  щастя,  тендітна  Лисиця...
Та  кляті  мисливці...  Густіє  імла,

І  сльози,  останнього  подиху  сльози,
По  тій,  до  якої  тобі  не  дійти,
Хоча  би  собаки  всі  збились  в  облозі...
Хоча  всі  капкани  б  тобі  обійти...

Його  лисенята  до  іншого  лісу
Шукати  удачі  давно  подались...
Кому  розказати?..  Кому  пожалітись?..
Лиш  Місяць  у  небі  уважно  завис...

Він  Місяцю  скаже,  як  хоче  туманом
По  місячній  стежці  до  неба  зійти...
Та  тіло  ще  важить...  Ще  рано...  Ще  рано...
А  Місяць  так  дивно...  Так  тепло  світив...
...............................................
...ховає  ніч  і  обриси,  і  риси,
І  срібло  ллє  на  дно  гірських  криниць.
І  чутно...  Чутно...  Б"ється  серце  Лиса
Під  вічним  сяйвом  зоряних  лисиць,

Які  одвіку  мчать  кудись  по  колу
Стежками  неба...  Та  сріблястих  спин
Не  бачить  Лис  -  поСИвілий  і  кволий...
...Я  -  Місяць.  І  самотній,  як  і  він.

Я-  Місяць.  І  гойдатиму  до  ранку
Чи  сон...чи  спогад?  -  те  серцебиття...
Рудий  малюк...  Гайда  впіймати  мамку
За  довгий  хвіст!..  Нора,  весна,  життя,

Нора,  весна,  життя,  кохання,  постріл,
Нора,  весна,  життя,  весна,  життя...
А  потім...  потім...  потім...  потім...  потім...
Самотній  Лис.  Як  я...  Без  вороття...

...Все  відбулось:  і  мрії,  і  кохання.
Він  -сивий...  Срібний  -  я...  Немов  брати...
І  ця  зима  йому  -  мабуть  остання:
Вже  йдуть  по  сліду  Вічності  Хорти

На  білосніжнім  Божім  полюванні-
Від  нього  смертним  годі  утекти.
А  за  межею  -  та,  мов  зірка  рання,
Руда  і  сонцесяйна...  як  і  ти,

Мій  дивний  Лисе...  Справді,  зачекалась
Тебе  десь  там  -  де  ні  рушниць,  ні  сліз.
Та  поки  поряд  пострілу  не  сталось-
Я  -  срібний  Місяць.  Ти  -  мій  Сивий  Лис.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116122510902  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708671
Рубрика: Поема
дата надходження 26.12.2016
автор: Серго Сокольник