Скрутившись, болісно чекаю:
Майнула тінь чиясь чужа.
Сном переповнена до краю
Тривогою горить душа.
Здається, ніби зорі з неба
Ось-ось на землю упадуть,
Кричати хочеться: «Не треба!»
І просинаюся. В чім суть?
Чому перевертнем ніч скаче:
То зве сюди, то зве туди…
Чому душа від болю плаче
І так боїться темноти?
Сон відійшов, надворі тихо,
Зоря заглянула в вікно.
Нічне, скуйовджене сном лихо
Саме від остраху втекло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708657
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 26.12.2016
автор: Г. Король