Хтось падає в небо, а інші злітають,
шукають себе і від себе втікають -
залежить від того, чи дійсно щасливий,
чи може нещасний, але особливий…
На грішній Землі так самотньо без тебе,
і холод проймає, шпигає між ребер,
щоночі мене у безодню магічну
заманюють зорі в життя потойбічне…
Ми чинимо спротив безглуздим бажанням,
а тіло голосить – люби, як востаннє,
вмирай уночі, воскресай на світанку,
і чари кохання допий до останку…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708550
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2016
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО