(відгомін на вірш "Таке не спинити"
автор - gribmund)
В молитві нарешті прозрієш,
невидиме, як на долонях,
тоді лиш мене зрозумієш,
як з’явиться іній на скронях…
В пітьмі я така безпорадна -
лякають примари і тіні,
неначе без сонця троянда,
і настрій мінорно-осінній…
Моє товариство – це стіни,
а небо - фарбована стеля,
лиш спогад про тебе – нетлінний,
без тебе блукаю в пустелі…
Це карма чи кара – не знаю,
життя не під силу змінити,
як свічка, горю і згасаю,
і це нереально спинити…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708548
Рубрика: Присвячення
дата надходження 26.12.2016
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО