Знаю, зимонько…

[b][i]Та    пекельна    зима    слід    назавжди    лишила,
Болить    в    ранах    душа,  плаче    досі    зима...
Білосніжна    моя,  плачучи    пережила
Чорноту    і    страхи,  й    почорніла    сама.
І    холодна    душа    в    неї    болем    боліла,
Й    дрібним    дощиком    жаль    долітав    до    землі...
А    сьогодні    сніжком    все    навкруг    відбілила,
Приховавши,  ось    так,  чорно-сірі    жалі.

Доторкнулась    щоки    білосніжна    сніжинка,
Поцілунком    холодним...  і    зникла    за    мить.
Залишила    свій    слід,  мов    холодна    сльозинка...
Знаю,  зимонько,  в    мене    душа    теж    болить.[/i]
[/b]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708465
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.12.2016
автор: Nino27