Любити й жити пізно небуває,
Хоч так не легко вибороти шанс.
Хто не любив, той і життя не знає.
І це не ще одна з банальних фраз.
Усе в житті, мабуть, не випадково.
Воно, неначе, той примхливий сад,
Який плодами радує лиш того,
Хто регулярно там наводить лад.
Так нерозумно шанс цей змарнувати,
І сад прекрасний враз занапастить,
Зазвичай працю важко в щось вкладати,
Та як приємно пожинать плоди.
Життя любити пізно не буває.
Ніхто не знає коли вийде час.
Ким народитись ми не обираєм,
Та ким відійдем, це в руках у нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708399
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2016
автор: Cмолянин