[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NBLssEOTEr8
[/youtube]
Коли приходить розум, в якім віці,
І як прожить життя без помилок?
І на якім відрізку з ним зустріться.
До станції якої взять квиток?
Ми часто любим тих, хто нас не любить.
Кому комфортно жить самім, без нас.
Цілуємо підчас чужі ми губи,
Хоч любимо ми інших у цей час.
І стукаєм туди, де не відчинять.
І маримо, хоч щось там повернуть.
А душам біль оцим тяжку причиним...
Лишається лиш важко їм зітхнуть.
В вікно скакає розум, як полюбим.
Чи знає, що наробим помилок?
Чому із головою тут не дружим?
Поставим ми тут безліч цих крапок....
------------------------------------------------
В народі кажуть: з віком, то і з розуму.
Коли ж тоді його нам набираться?
Не раз мене веде до цього роздуму.
То ж помилкам доводиться всміхаться..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708396
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2016
автор: Н-А-Д-І-Я