А все мине, пропаде, зникне, згасне,
Все відцвіте, зів'яне і згорить дотла!
Це буде потім. Зараз дано час нам
Творити і нести любов Творця.
Хай не впізнали істин ми складних ще,
Попереду цілісіньке життя!
У кожного із нас сумління чисте,
І чиста творчість є у кожного своя.
Велике дзеркало, а ми по той бік нього.
Ми є вогонь, ми - іскра, ми - тепло!
Нехай розходяться усі наші дороги,
Та до одної цілі ми йдемо!
Це відчуття ні з чим не порівняти,
Коли для всіх, та все ж для себе теж.
Ти просто є, не треба існувати,
Бо ти і так по-справжньому живеш.
Ти вибрав шлях, твоя дорога чиста,
Та все ж звертає інколи убік.
Іди ж ти впевнено, хай сонце променисте
Очисте душу й збереже її навік!
Ти є митець,ти диво - не людина!
Ти - ідеал, ти - думка, ти - буття!
Твоє життя, то золота вершина,
Бо ти диктуєш правила життя!
Юлія Оліяр©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708368
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2016
автор: Юлія Оліяр