Коли відчутно пустоту,
Недопалками тихих слів,
Зривався простір телефону,
А я з тобою говорив.
Прохання радощів мовчало,
І лиш я чув твої уста,
Поривом щастя колихало,
Хоча не поруч ти була.
Слова - слова!!! картали душу,
Та й ти була чомусь сумна,
А я хвилююсь хоч й не мушу,
Та ти єдина там одна.
Ти важко дні проводиш щільно,
І це гнітись моє життя,
Ти просто квіткою тендітно,
У серці є моїм щодня.
З тобою легко прокидатись,
І сил набратися на день,
З тобою просто не лінитись,
До тебе хочеться лишень.
І кожен раз лягаю спати,
Я уявляю ті уста,
Вони у сні будуть мовляти,
А я чекатиму життя.
24 грудня 2016 року ©Андрій Анатолійович Отченко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708351
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2016
автор: Андрій Анатолійович Отченко