Ув однім, Боже мій, два світи.
Серце рветься і рветься мозок.
Де впокоєння цьому знайти:
Гурт регоче, а дрібці - сльози...
"Ти занадто до серця береш.
Не боли, не тремти, не думай..."
Озираюся... Днесь не вмре
віра в світло в тюрмі безумній?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708329
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.12.2016
автор: Адель Станіславська