Кажуть, що ніч тримає якорі,
Прикуті аж до синьої зорі
На дні, у піднебессі,
В повітряному плесі.
На неї моляться усі моря, —
З усіх кінців красується зоря,
У просторі блукає
І все про людство знає...
Серед гарячих, невловимих зір,
Сіяє, мов палаючий сапфір:
Магічна, гіпнотична;
До ночі, мов дотична.
Лиш той побачити її мастак,
Хто не розбудить Сфінкса... Аж ніяк
Не потурбує спокій
На статуї високій.
У променистих подихах світань
Скидає з ночі якорі єднань,
У перших позіханнях
Виконує бажання! 9/01/16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708318
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2016
автор: Lana P.