Ігоре, є в цій зимі щось таке провинне.
Щось таке, що змушує нас мовчати,
аби чути, як помира годинник
(ніби час, підкорений циферблату).
Ігоре, є в цій зимі щось таке болюче,
що куди не глянеш - бракує сяйва.
Цей глибокий сірий не те, щоб мучив,
але він між нами, погодься, зайвий.
Зрештою, є в цій зимі щось таки нестерпне,
щоб кусати лікті - в чеканні травня.
Зимо, ось тут я. І мене не стерти.
Як не стерти пам`ять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708312
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2016
автор: Катка