Життя прекрасне, лиш збігає без зупинку.
Як пізно інколи кохання нас знаходить…
Ось друг у мене покохав вже літню жінку,
а насолодитись любов‘ю не виходить.
Не вистачає часу всьому дати раду,
як сонце взимку, промінцем ковзнувши.
Що знову юність повертається – неправда,
не подолати прірву, двічі відштовхнувшись.
А тому нині два життя – уже на двох
і жодних сподівань чи зайвих обіцянок.
Та все ж безмежно я радію за обох,
що не злякались закохатись наостанок.
24.12.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Андрія Дементьєва „Позднее счастье“.
Андрей Дементьев
ПОЗДНЕЕ СЧАСТЬЕ
Прекрасна жизнь,
Но слишком коротка,
Как поздно нас порой любовь находит.
Вот к другу моему издалека
Пришла любовь,
А годы на исходе.
И жизни не хватило на неё,
Как солнца — зимам,
Соловьям — черемух.
Что юность возвращается
Враньё!
Не перепрыгнуть пропасть
В два приёма.
А потому
Две жизни на двоих.
И никаких надежд и обещаний.
И всё-таки я радуюсь за них.
Влюбившихся друг в друга
На прощанье.
1975
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116122407933
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708276
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 24.12.2016
автор: Олександр Мачула