Жив так, що нібито й не жив,
все будував на завтра плани…
Отак весь вік і пролетів,
майнув в минуле окаянний.
Що залишу нащадкам я,
що після себе людям лишу?
Могуче слово бунтаря
чи цілковиту, мертву тишу?..
Та опановуючи суть,
усе частіше, бідний люде,
мене вагання все ж беруть –
чи взагалі те завтра буде…
грудень 2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116122407746
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708274
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.12.2016
автор: Олександр Мачула