Раз подивлюсь і все кругом палає,
В моїй уяві вогняний язик летить.
Де спокій на землі? Його немає!
Гаряче серце знов холоне і болить...
Лиш промінь світла душу зігріває,
Буває інколи її так обпіка,
Що просто все на світі повертає
І змінює усе моє життя.
Де те добро, де радість, де надія,
Де, врешті решт, та віра, що жила?
Куди у кожного із нас пропала мрія,
Яка в серцях так довго пробула?
Нікуди! Все пішло кудись в нікуди!
Нема нічого - пустка навкруги.
Лиш я, а де поділися усі ті дивні люди?
Лиш я і світлого вогнища береги.
Юлія Оліяр©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708174
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2016
автор: Юлія Оліяр