Калинова сопілка співає зажурено. Співає одвічну мелодію. Звуки ведуть у дитинство. Туди, де бабусині чарівні казки, які слухаєш так напружено. Чим то скінчиться історія. Така пронизлива.
Заціпеніла вся. Розкриває сопілка свої таємниці. Не сховати правду від її голосу. Все розповість.
Не замовкне калинова сопілка. Які б жахіття не закопали, розповість усе. Маленький кущик, хоч і під корінь стятий, не загине.
Значить казка не закінчиться. Значить триватиме пісня. Нагадає про те, що серце заховало глибоко. Щоб ніхто не забрав.
Не забере ніхто.
Не віддасть сопілка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708100
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2016
автор: Траяна